|
[ На главную ] -- [ Список участников ] -- [ Зарегистрироваться ] |
On-line: |
Комната Смерти / Фильмы ужасов / Кроненберг "Муха" - еще одна огромная статья |
Страницы: 1 |
Автор | Сообщение |
Dreamer Группа: Участники Сообщений: 226 |
Добавлено: 20-08-2006 19:35 |
На украинском. Больно не бить, хорошо? Тем более, что он сильно похож, и учится никогда не позно. Тілесний хорор „Муха” (“The Fly”, 1986) „Бійся. Бійся сьльно” США, Brooksfilms, кольоровий, 92 хв. Режисер - Девід Кроненберг Продюсер - Стюарт Корнфельд Сценарій - Девід Кроненберг та Чарльз Едвард Поуг за сюжетом Джорджа Лангелаана Оператор - Марк Ірвін Помічник режисера - Джон Боард Звук - Браян Дей Монтаж – Рональд Сендерс Композитор – Говард Шор Художник – Керол Спаєр Муха зроблена та спроектована Chris Walas Inc. Витоки та джерела натхнення. Перетворене тіло – один з найтривкіших образів хорору, починаючи древніми легендами про людину-вовка і закінчуючи альтер-его м’якохарактерного доктора Джекілла, містером Гайдом. Казки подібного роду в оссновному крутяться навколо теми сексуального пригнічення та розвитку: ліканторопія Ларрі Телбота у фільмі „Людина-вовк” (“The Wolf Man”, 1941, George Waggner) – це проекція його сексуальної фрустрації, викликаної стосунками зі Дженні Вільямс; страх перед перетворенням Ірени в „Людях-кішках” (“Cat People”, 1942) трактується у виразно фройдистському ключі, з усіма цими зображеннями проколених котів та ключів, що з’являються на протязі фільму кілька разів; а „У товаристві вовків” (“The Company of the Wolves”, 1984, Neil Jordan) та „Імбирне печиво” (“Ginger Snaps”, John Fawcett, 2000) інтерпритують лікантропію, як метафору на початок статевого дозрівання жінки. Однак в цьому випадку „У товаристві вовків” за допомогою послідовних вишуканих „шматочків” лише робить очевидним те, що закодовано в усіх казках – це повчальна драматизація для дітей психологічної кризи сексуального або сімейного характеру. Технологічний розвиток значно підвищив якість сцен перетворення фільмів пізніх 70-тих та 80-тих років: велика кількість фільмів про перевертнів повною мірою скористалася майстерністю таких майстрів спецефектів, як Роб Боттін та Рік Бейкер – „Виття” (“The Howling”, 1981) та „Американський перевертень у Лондоні” (“An American Werewolf in London”, 1981) повністю залежать від видовищних сцен зі спецефектами. Та перетворення не вдовольнилося самою лише вовчою мордою: „Екзорцист” (“The Exorcist”) показав ледь статево зрілу дівчинку, що перетворюється на демона, Щось (“The Thing”, 1982) могло імітувати будь-яку форму, на яку тільки здатна уява, однак дослідження теми Нової Плоті Девіда Кронееберга вимагало нової фази розвитку, щоб описати його неологізм – тілесний жах. Тілесний жах, що експлуатує жах перед тілом, як перед жахливим та непідвладним контролю, двома аспектами стосується технології. По-перше, це механіка представлення: наприклад, ранні фільми Кроненберга – це передовсім виставки технологічних впливів. По-друге, відчуттям того, що тіло стало нестабільним та здатним до бескінечної адаптації завдяки науці. Літратурними відповідниками цієї тематики є одержимість кіборгами та мізками, що представлені чимось на кшталт програмного забезпечення у кіберпанкові 80-тих, а також психо-сексуальне злиття людини та машини в „Автокатастрофі” Дж. Г. Балларда, однак ця ідея також висловлює тонкіші та справжні зміни нашого співвідношення з нашими тілами. Починаючи з 80-тих років реклама, секс- та індустрія розваг створила те, що критик Наомі Вулф назвала „міфом краси” (цей вислів став крилатим) – це ідеалістичне бачення людського тіла: це жадане тіло, що не можна отримати, окрім як за допомогою технологічного втручання у вигляді ліпосакції та пластичної хіррургії. Те, що Вулф описує. Як „безвідповідальні медичні експерименти з використанням жінок у відчаї, як піддослідних тваринок”, нагадує образ божевільного науковця, який воскресив з ранніх років кінематографу Кроненберг – 9 францюзьких жінок померли під час перших випробовувань ліпосакції. Однак ці інновації мали щонайменше потенціал до твочішого використання: особи отримали змогу змінювати стать (тема, що часто виринає в творчості Кроненберга), а 80-ті стали свідком підвищення інтересу до видозмінення тіла за допомогою татуювань, пірсінга та скарифікації, що, вочевидь, було бунтом проти ідеалізованого вияву „гарного тіла”, що вже починало загрозливо нависати над людьми. |
|
Dj Noize Группа: Модераторы Сообщений: 6194 |
Добавлено: 20-08-2006 23:25 |
Eto vse ravno,4to esli bi ya latinicei pisal. думаю количество людей, прочитавших статью будет меньше, чем первые труды :) Мне вот, напирмер, лень. Да и учиться желания нет :-) |
|
dario Группа: Модераторы Сообщений: 1247 |
Добавлено: 21-08-2006 09:44 |
Я клинически не могу читать что-то на украинском! он такой забавный! Я после пяти строк хихикал как заведенный! мистер Гайд а первая фраза - это вообще что-то: "Витоки та джерела натхнення"! я тихо сползал на пол! она вообще как переводится? Извращенское чувство юмора, я знаю. |
|
Dreamer Группа: Участники Сообщений: 226 |
Добавлено: 21-08-2006 10:01 |
"Происхождение и вдохновение (источники вдохновения)" - я так перевел в статье об Ардженто. А украинский и вправду забавный! |
Страницы: 1 |
Комната Смерти / Фильмы ужасов / Кроненберг "Муха" - еще одна огромная статья |